Вдалося врятувати декілька ікон та вівтар. На протязі наступних трьох років проводилися оздоблювальні роботи в храмі. Освячення храму відбулося в 1831 році, на день мученика Йосифата, в результаті чого монастир став називатися: Монастир святих Петра та Павла та святого Йосифата. Це комплекс споруд який складається з храму спорудженому у ротондному стилі, келій монахів та господарських споруд. Монастир відноситься до Василіанського Чину святого Йосифата Української Греко-католицької церкви.

На початку 1930 років монастир не діяв, ченці жили в колишньму Свято-Троїцькому монастирі. Оновлену церкву при монастирі було знову освячено 4 грудня 1934 року. В 1939 році з приходом комуни, монастир закрили, а монахи були закатовавані комуністичними варварами, в катівні що розмістилася поруч з монастирем. В 1959 році храм було передано педагогічному інституту і там розмістився студентський клуб. В 1990 році монастир був повернутий монахам, та відновив свою діяльність.