Він першим з цієї княжої української родини прийняв католицьку віру. Тому цілком зрозумілим було його бажання побудувати поруч з родинним маєтком католицький монастир. В 1648 році ще не добудований, монастир зруйнувало козацьке військо, але не зважаючи на те, в 1650 році костел відбудували та освятили на честь святої Анни. В 1655 році козацькі загони знову руйнують монастир, але він знову відновлюється. Вже в 1672 році монастир знищили турки. Після нападу турків монахи кармеліти, які повернулися в містечко, будують дерев’яний костел та комплекс келій, які знову спалили турки в 1675 році.

У 1716 році Вишнівець переходить у власність Міхала –Сервація Вишневецького, який розпочинає відбудову кляштору. Відбудову закінчили у 1726 році. Урочисте освячення храму відбулося в 1768 році в честь святого Міхала. Монастир складався з храму святого Міхала, комплексу келій, та господарських приміщень. Після Листопадового польського повстання проти московитських окупантів в 1830-1831 роках, московити вигнали монахів з монастиря, а монастирський комплекс передали Московській православній церкві.

В 1861 році в костелі сталася пожежа, під час якої повністю згорів дах храму. Так пусткою та руїною костел простояв до 1907 року. В 1907 році храм було відбудовано. В 1921 році, після польсько-московитської війни, коли в Вишнівець повернулася польська окупаційна влада, костел повернули католикам латинського обряду. Храм відновили у вигляді який він мав до передачі храму московській церкві. З 1926 року у костелі поновилися богослужіння. В 1931 році в монастир повернулися кармеліти і реставрація монастиря була продовжена.

Опис храму з статті «Бароко на Волині» (А. Кривенко, та Л. Крощенко) (Архітектурна спадщина України, 2005 р., том.5): Новозведений костел являв собою тринавну базиліку, витягнуту з заходу на схід, з підвищеними центральною навою, трансептом і вівтарною частиною, де по боках підіймались прямокутні вежі. Довжина споруди становила 32,5 м, ширина - 22 м, центральна нава, як і квадратовий пресбітеріум, дорівнювала 10,5 м.

Ускладнення в житті монастиря знову почалися в 1939 році, після приходу комуністичного режиму. Знелюднений і запущений він проіснував до 1944 року. У 1944 році монастирський костел був підпалений бійцями Української Повстанської Армії. З поверненням комуністів в 1944 році костел і далі стояв пусткою та помалу руйнувався.

А в 60 роках XX століття монастирський костел висадили в повітря московити, вивезли каміння, а місце де він знаходився зрівняли з землею, не зважаючи на те, що в криптах костелу були поховані князі Вишневецькі та Мнішеки. В той же час рештки південних та частину західних монастирських приміщень відремонтували і розмістили в них якісь контори. Зараз там знаходиться чи то школа, чи то якесь училище, вже і не так важливо. Збереглися ворота, що ведуть на подвір’я монастиря, та мур що оточує монастирський комплекс.